О, як часто сама я не можу себе зрозуміти,
І роблю я не те, що насправді хотіла б робити...
І дірявим сачком, як метеликів, ловлячи втіху,
Між трьох сосен блукаю, шукаючи вихід...
Маю вибір: чи бігти в стрімкій круговерті,
Чи спинятись в молитві, слова говорити відверті...
Чи тинятись навпомацки в темряві ночі —
Чи виходити в світло й дивитись Ісусові в очі!
А у світлі мій одяг — жахливе лахміття...
Мала в жмені скарби — а насправді це сміття...
Знову вибір: вертатися в ніч чи стояти
В Світлі Божого Слова і щиро Отцю довіряти,
Щоб приймати Любов, яка ллється із Серця рікою...
О, Він любить мене! Отакою, як є...Отакою...
Хто я є, що за мене Ти вмер на розп’ятті?!
Віддаю Тобі серце, щоб в Любові Твоїй підростати...
Мої мрії, неначе вітрильник у штормі.
І ламаються дні, ніби трощаться щогли...
Але є Капітан, який міцно штурвал мій тримає.
Я належу Йому. Усім серцем Йому довіряю!
16.09.2017р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сменяет суматошный день... - Cветлана Касянчик Это стихотворение написано много лет назад. Только, только начиналась перестройка. Горбачёвское время. Пост-чернобольское время. Время первых национальных конфликтов. Время рассыпающихся идеалов, надежд. Время - первых евангелизаций. Мои близкие друзья из церви города Нововолынска организовали миссионерскую группу, назвавши себя "Владельцы Счастья". Позже, эта группа стала частью миссии "Голос Надежды", с центром в Луцке, на Волыне. Вот тогда, я и написала это стихотворение для одной из первых миссионерок нашего времени, Любы Ткачук (Мельник). Она использовала его в своей работе в Карелии, в Перми. Но, уже много лет это стихотворение просто лежит себе в моей старой записной книжке. Последнее время мне почему-то оно пришло на память. Захотелось поделиться им с моими читателями. Может быть кто-то вспомнит свою молодость. И снова приуставшая душа загорится огнём миссионерства и служения ближним.
