...А тюльпани вірять у весну.
Ще у вересні вірять у весну.
Із вересня проростають у березень —
скільки там тієї зими.
Скільки там тієї зими —
тільки на те, щоб встигнути
вуса довгі пустити.
А там — не встигнеш задрімати,
а вже час у вись
проростати.
Пагін, листочки зелені, пуп’янок...
Квітка!
Жадана як весна.
Келишок вогню золотого,
повен життя і радості.
Тюльпани чекають на весну
у вересні —
йдуть у землю.
Без сумніву. Без остраху.
Не бояться імли чи мряки,
не бояться ні листопаду,
ні снігів, ні морозів...
Знають — весна скоро!
Завесніє — воскреснуть.
І слава їхня велика буде.
Як віра.
...але нині лиш вересень.
Вересень...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую,Зоє.Мудро та гарно.
Ластівки теж вірять у весну.
Вірять у повернення весіннє.
Про старезну думаю сосну-
Що для неї значить воскресіння?
Щ
Комментарий автора: Цієї осені мала нагоду вперше висадити тюльпани й інші весняні первоцвіти, то вони трохи мені розказали, що для них значить віра :)
На ячеечной сходке - Ионий Гедеревич Наша церковь состоит из братьев и сестёр из различных церквей протестантского направления бывшего СССР. Когда-то нас разделяли большие расстояния в СССР. Теперь мы вместе (русские, украинцы, белорусы, молдоване, евреи, казахи). Живём дружно под благодатью Божьей. У нас существуют также ячейки по территориальному признаку . Их девять. Кроме общих богослужений в церковном здании для большего знакомства время от времени собираются по две ячейки.Здесь мы знакомимся ближе, рассказываем о пройденных годах, о нашем прошлом служении, размышляем о настоящем, устраиваем общую трапезу за столами.Всё это происходит с молитвой и пением во славу Божью. Для одного такого сбора я написал это стихотворение.
