Коли в житті зникає з серця радість,
Блідніють барви сонця,хоч вони такі як і колись.
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
Фальшивий спокій десь вже близько причаївсь.
І на очах не сходять молитовні роси сліз,
Все більше хилить зір додолу марнота,
Занедбана та щирість,що вела раніш,
Й черствіє з плином часу в непомітності душа.
Коли у сухість звички переходить зміст життя,
Й хоч зовні форма й стиль лишаються незмінні,
До втрати сил наблизить духу теплота,
І в шквалі сумнівів здолає вітер крила віри.
Тоді у хвилях повсякчасності турбот,
Ціна святого миру вже давно забута,
І рівноваги важко віднайти оплот,
Полонить легковажність,від якої серцю скрута.
Тоді терпіння шлях здається надто довгим і важким,
А хочеться всього,одразу,якнайбільше.
І вабить розум імітація плодів,
І профіль лицемірства тінню падає на душу.
Коли важкі обставини є ближчими,ніж віра,
Й невір"я стаж несе невтішний досвід,
Більш кровоточать серця рани у зневірі,
Жорстокість селиться,втісняється у духа простір.
Межа.Реальне тіло і реальний дух.
Реальні боротьба,процес поразки,
А втім,чи легко спрагнути і віднайти води живої ключ,
Щоб навернутися і мати силу щастя???
Чому в житті зникає з серця радість?
Чому звичайність днів схиляє в сон?
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
І мимоволі несвідомо йдемо у полон.
Ми першу залишаємо любов!
Ми відвертаємось від повного довір"я,
Ми втомлені любити почуттями знов і знов,
Забувши,що не лиш чуттям,любити треба і зусиллям!
Любов-не тільки почуття,-свідомий принцип віри.
І в час приходу в душу холодів і злив,
Молитву і старання і останні сили,
Віддати варто,аби наш дух в любові не збіднів,
А більш горів!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Гамла - женя блох Название города произошло от ивритского слова"гамаль"-верблюд.Очертание горы на которой был построен город,напоминает верблюжий горб.Первые упоминания об этом городе относятся к бронзовому веку.Это была небольшая крепость.Но во втором веке до Р.Х.она была разрушена.В 60г.историк Иосиф Флавий был одним из тех,ктоукреплял городскую стену.В это время там живут мирные жители сбежавшие от римского ига.Первым пытался покорить крепость римский наместник царь Агриппа Второй.Семь месяцев длилась осада.Но Агриппа вынужден был отступить.Через время к городу приступили три легиона,которые в течении трех месяцев осаждали город.И город пал.Теснимые на самую высокую точку горы,потеряв надежду на спасение,жители-в том числе дети и женщины,старики-бросались вниз в Глубочайшее ущелье.И в небо улетало эхом:"Шма,Исраель".Слушай Израиль.Бог определил границы Израиля,но почему сегодня так многим хочется на этих исторических местах провести границы 1967 года?
А мне хочется,чтобы Израиль понял смысл той последней молитвы Гамлы"Слушай Израиль,Бог Един".
