Историю эту прочла я в журнале.
Она мою душу тогда потрясла.
Я верю: рассказчики нам не солгали,
И быль эта в жизни реально была.
По трассе сибирской в холодную стужу
Шагал под конвоем уставший народ,
И монотонность внезапно нарушив,
Волки завыли вблизи у болот.
Навстречу колонне в дороге пустынной
Встретилась женщина, несшая кладь.
Охранник окликнул: «Дорогою длинной,
Куда ты бредешь в одиночестве, мать?»
Женщина сняла с обрубков две сумки,
Сказала, что сына идет навестить.
«Любитель мой мальчик спиртного и рюмки,
За это теперь за решеткой сидит».
Мужчины смотрели на мать с состраданьем,
На руки ее без обеих кистей.
Охранник ее вопросил с придыханьем:
«За что ж тебе выпало столько скорбей?
И как приключилось с тобой это горе?»
На это ответила бедная мать:
«Напившись сильнее обычного вдвое,
Калекой помог мне сыночек мой стать.
Он требовал деньги себе на спиртное,
Кричал, что ему я совсем не указ.
Разум затмило безумство хмельное,
Когда получил в своей просьбе отказ.
С яростью бросился сын на подворье,
Вбежал с топором, очень часто дыша.
Руки зажал и железным подспорьем
С силой взмахнул, мои кости круша».
Стих голосок, над землей наклонилась
Мать, чтоб обрубками сумки поднять.
Рассказ сей услышав, толпа изумилась:
«Да разве возможно такое прощать?»
Женщина взор к небесам устремила,
И людям сказала, что больше всего
В жизни своей она сына любила,
И сердце готова отдать за него.
*** *** ***
Любовь матерей нас подчас удивляет,
Но вспомните, люди, страданье Христа.
Пусть каждое сердце Его восхваляет,
Он всех возлюбил, как родное дитя.
Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 20237 раз. Голосов 27. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Марина, нет слов, изумлён!!!НаскольКо
ты выросла.А критика моя помогла...
Ты не выпала в осадок, но совершенствовалась.Слава Господу и хвала! Обильных благословений!!! Комментарий автора: Спасибо, Владимир, за высокую оценку. Рада, что стихотворение понравилось. Да, критика отчасти помогла. Но большую помощь я получила от тех,кто реально помогал и подсказывал, как можно лучше исправить написанные строки. Очень благодарна за помощь Ионию Г.А больше всех я благодарю Господа за то, что вкладывает в мой разум строки.Например, это стихотворение, я написала так, как будто стоки сами лились из моего сердца. Чувствовалось водительство Духа Святого.Слава Ему за это! А Вам всего доброго!
Лариса
2008-01-19 16:30:22
Как чудно, что Господь даёт эту возможность детям своим славить Его стихами. И проза, в стихи переложенная, легче читается. Спасибо, Мариночка. Комментарий автора: Спасибо, Лариса, за интерес к моим стихам. Эта история тронула меня до глубины души,поэтому и захотелось написать этот стих. Думаю, что события, происшедшие в далекой Сибири, никого не оставят равнодушным.
Юрий Вилюгов
2008-05-22 17:21:58
Тронуло до слёз. Уже распечатал. Пойду почитаю своим, а потом обязательно в церкви. Буду теперь вашим постоянным читателем. Огромное спасибо. Комментарий автора: Меня тоже тронул этот рассказ. Поэтому стих написался, с Божьей помощью, "на одном дыхании".Спасибо за внимание к моим стихам.
SHURA1105
2008-11-17 19:23:02
Огромное спасибо! зачиталась! Мир вашему дому и благ явных и неявных.
Вика
2008-12-03 13:13:27
Марина, спасибо огромное за такой изумительный рассказ в стихах! Эта история тронула до глубины души... Просто нет слов... Комментарий автора: Рада, что Вам понравился стих.
ВешкаЕлена
2009-02-06 21:37:11
Спасибо Богу за ваш дар! Комментарий автора: Это дар Господа.
Татьяна Морозова
2009-08-09 10:40:14
Марина, я поражена. Я просто рыдаю. Спасибо большое! Удачи в творчестве Комментарий автора: Спасибо за пожелание. Благодарна за отзыв.
Белан Людмила
2010-10-11 19:59:19
нет слов,..только крик души.СПАСИБО за Ваше чудесное творенье! Комментарий автора: Спасибо Вам за отзыв и неравнодушие.
Лариса аристова
2010-11-22 17:56:17
Очень трогательная история, я читала и плакала. Спасибо автору за духовное творчество!!!!!! Комментарий автора: Спасибо Вам за отзыв. Значит не зря этот стих написан, раз трогает сердца людей.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.